Партія 015

Після закінчення турніру герої залишились у лазареті на відпочинок. Через кілька годин Астра прокинувся від того що його розбудив фей. Келваріс зник, а на його ліжку лишились дві записки:

“Вітаю, мої дорогі компаньйони. Я вимушений повідомити вам сумну новину — мені доведеться тут з вами розпрощатися. Чи то на день, чи то на тиждень, чи може й зовсім назавжди. Як я можу гідно служити Ільматеру, коли я не можу перемогти якогось клятого сатира (чи він був кобальтом, не пам'ятаю)? Як я можу захищати слабких, коли мені і самому потрібен захист? Це просто смішно. Я маю стати сильнішим. Ні, не так, я маю стати непереможним. Це для мене набагато важливіше за будь-що. Не в образу імператриці, але її завдання може й зачекати.”

та

“Чекатиму вас у казино. Аластор”

Тепер Астра і Грок залишились у двох. Робити нема чого, тож вони повертаються в резиденцію напівдемона. В цю пізню годину гральний дім більш наповнений фейрі і життям. Грок дуже хоче зіграти тож Астра співами вимінює у наяди на ресепшені жменю жолудів та малюнок Дурвірума на 15 покерних фішок.

Вони ввязуються у одну з карткових ігор. Астра грає у ніч’ю у першому раунді, у другому вони обидва спасували, Астра виграє у третьому раунді і в четвертому виграє Грок.

На обміні фішок наяда пропонує обміняти їх на “дорогі цінності” або дорогоцінності. Астра вирішує погемблити і обміняти їх на щось дороге для Аластора. Налякана наяда припиняє співати і просто заштовхує каміння у руку напівельфа, проганяючи їх геть.

Аластор виглядає надиво задоволений результатами турніру. І пропонує героям по-перше таки отримати пропуск на бал, а по друге відплатити за всі його послуги.

Попеляста Леді замовила одну роботу у Аластора, на яку потрібен хтось не з фей і вже точно не з ельфів. Напівдемон очевидно ідеальний варіант, але Аластор вважає нижче своєї гідності виконувати роботу особисто. Між тим Астра з Гроком не мають інших опцій, тим паче що демон обіцяє навіть щедру винагороду. Цього разу їм доводиться підписати справжній договір.

Я ,_______, погоджуюся на завдання від Аластора. Ціною мого життя буду зберігати таємницю цього завдання і не маю жодних претензій до супутніх трав які можуть виникнути у процесі.

Аластор, як поручитель, зобов’язується надати винагороду, якщо умови завдання було виконано і не мати майбутніх претензій якщо інформація про завдання спливе без участі виконавців.

Підписи:  _______ ________

За його словами деякі ельфи влаштували змову за спиною архфей. Тож відправляє їх на шпигунську місію у маєток лорда Іріанеля Тінелиста, що носить назву Вересовий Цвіт через вересове поле що росте біля нього. Титул та маєток був подарований сім’ї ельфа з політичної ввічливості

Грок та Астра мають проникнути туди і за приблизні 50 хвилин, поки Аластор “якимось чином” відволікає більшість слуг і самого лорда, знайти кабінет і докази зради. Він пояснює що в замку є захист із холодного заліза яке не люблять фейрі, тож гравці найзручніший варіант. На всі інші питання демон відмахується і каже пошукати у вежі.

Ближче до світанку герої дісталися до маєтку. Це старий, дещо занедбаний кам’яний маєток з однією трохи кривою вежею без вікон і дверей. Він обнесений білим потрісканим парканом, котрий як і все інше у маєтку попросло рослинністю. Територія засіяна сріблястим вересом, до стін будинку чіпляється плющ, чагарник і дикий виноград. На другому поверсі видніється балкон. Приблизно половина вікон це гарні вітражі, що на жаль вже потріскались від часу. На повр’ї білий пересохлий фонтан. Вхідні великі двері величає вирізане з дерева лице.

Перелізши через стіну і залізши на балкон герої потрапляють у маєток. Кімнатою з балконом виявляється невелика домашня бібліотека. Та вони  знаходять 2 флакончики чорного пилку, сувій тиші (який вони випадко активують одразу). На виході з бібліотеки їх зраджують двері, видаючи жахливо гучний скрип. Панікуючи вони залітають в іншу кімнату на другому поверсі, і вона виявляється більш схожою на кабінет. В тій кімнаті вони знаходять карту Розділеного Міста з позначками на певних будівлях.

Намагаючись вилізти з вікна щоб пошукати вхід в башню деінде, Грок помічає на шафках столу вирізблені візерунки зміни сезонів. На кожному з пейзажів вставлені залізні цвяхи. Місця і подряпини навколо отворів виглядають так наче раніше там було щось інше але замість цього туди мануально помістили цвяхи. Витягнувши їх, вони бачать звичайні собі гвіздки з різною кількістю насічок на них.

Астра трохи копошиться з шухлядою, пробуючи різні комбінації поки не згадує що у Фейвінді природні сезони непослідовні, а існують всі одночасно. Зрівнявши цвяхи по висоті, він зрештою відриває шухляду і знаходить пачку записок і баночку специфічних чорнил які благополучно прикарманює.

В своїх безцільних пошуках башні, вони проникають у маєток по другому колу, знаходять магічну заслону і дістаються верху башні для того лише щоб знайти закинуту, запилену спальню. З горем пополам герої все ж тікають з маєтку, тривога в якому, на даний момент здійнялась на повну силу і повертаються до казино Аластора.

На своєму шляху назад вони все ж вирішують передивись  записи знайдені в кабінеті. Їх текст наступнй:

Сад знову чує подих під корінням.

Те, що спало в попелі, не забуло свого імені.

Не всі готові до повернення,

А навіть ті хто готові не приймуть нас

Терен лютуватиме. нас не пробачить

Хай таємниця відверне очі,

Він вже на шляху до долі

коли з попелу постане те, що не мало більше дихати

Верес схилиться.

І ця ніч більше не буде односторонньою, брате

Коріння переплітається там, де світло не доходить,

і кожен пагін знає свій знак.

Таємниця вказав на попіл,

але з нашої висоти не всі іскри видно

Лишається віра

У тіні терну вже шепочуться голоси,

і вони не служать нікому, окрім пам’яті

Якщо зелений вогонь спалахне втретє,

не тільки кістки піднімуться —

піднімуться й ті, хто давно навчився жити без сонця.

чи не осліпнуть вони?

Неблагі почують це як грім.

Благі назвуть це відновленням рівноваги.

А ми назвемо це початком.

Він не носить терну і не сяє золотом,

та говорить про рівновагу так, ніби тримав її в своїх долонях.

Саме він запропонував звернутися до садівника

і прошепотів, що деякі двері відчиняються лише з двох боків.

Благий двір слухав — не словами, а тишею.

І в тій тиші було більше згоди, ніж заперечень.

Він був правий. Угода сталась.

Та ми не бажаємо його з нами Ми не довіряємо його очам.

Вони надто спокійні для того, хто говорить про той бік

Час спливає. коли?

Нас відвідували з-поміж стежок.

Терен і Таємницю навідували теж.

Добрі наміри але звіриний оскал

Бажає відвідати Верес

Алатор щонайменше роздратований шумом який герої здійняли в процесі виконання свого завдання і його “неідеальним” результатом. Астра допитується до того про що йдеться в записках. Напівдемон натякає що ельфи доклалися до воскресіння дракона і це суперечить планам Попелястої леді.

В нагороду за відносно успішний квест, Аластор обіцяє провести героїв рівно через поріг бальної зали, після чого вони самі по собі. Також, враховуючи зовнішній вигляд героїв, він дає мішечок дорогоцінного каміння і відправляє до свого боржника, портного ельфа Карстена.

Зі зверхнього плеча ельфа вони купили два неймовірно гарні фейські наряди, обшиті камінням, та дорогоцінними нитками. Лазурно-срібна роба для Астри і червоно-золотий  камзол для Грока. А також пару невеликих сумок.

Заодно вони заходять у кузню одного фейського майстра. Грімсон та Грок обмінюються люб’язностями, а потім Астра вимінює у коваля магічні сережки на сльозу.

Ще трохи погулявши площею, в пошуках куди ще витратити свої гроші, вони бачать цікаву картину. Доросла ельфійка, вся покрита татуюваннями заводить свою малу дитину, яка має чисту білосніжну шкіру у заклад який виявляється татусалоном.

Недовго думаючи вони заглядають всередину аби виявити що татуювання які пропонують в цьому місці - магічні.

Отримавши попередження про обмеження на кількість, герої вирішують зробити наступні татювання:

Грок.

• Великий меч обвитий палаючою ниткою на правому передпліччі - 1д6 вогняного демеджу до всіх атак. (сірчані, помаранчеві чорнила)

• Гуманоїд в кайданах, руки розтягнуті, ланцюги облітають ліве передпліччя - заклинання Hold Person (рожеві, м'ясні чорнила)

• Вихор на лобі що розходиться завитками до висків - заклинання haste  (ртуть, сріблясті)

• Пазурі ведмедя що розривають шкіру на грудях - +1 Сили (кістки, біліий)

Астра.

• Від лівого ока до виска, три пташечки - заклинання польоту (сріблясто-золоті чорнила)

• На лівому передпліччі, два коти які граються - +1 Спритність (попіл, сірі чорнила)

Також їх попереджають що тепер їм не можна використовувати “Зняття прокляття”, бо це видалить усі татуювання. Також Грок перевищив свій безпечний ліміт і тепер після кожного довгого відпочинку має брати їх під контроль заново (Рят кидок Мудрості).

Опісля дуже насиченого шопінгу, їм лишилось лише пара годин до заходу сонця, тож  герої шукають де їм помитися, щоб не одягатися у розкішний одяг поверх мабуть тижевого шару бруду і поту. Вийшовши на Дзеркальне озеро. Після миття, пробивання вух Астрі та наряджання, герої прямують до замку.

На під’їзді до палацу, збираються вельможі з їхніми різими каретами.Хтось одразу заходить, хтось вітається, хтось чекає супутників. Одним з таких є Аластор зі своєю супутницею дріадою. Вірний своїм словам він ще раз нагадує що по той бік порогу він їм більше нічого не винен.

Всередині тронна зала наповнена лордами та леді. Самі стіни і колони білосніжні, на них світиться фейський вогонь, все увішане квітами та стрічками, трохи поодаль грають музики. Навпроти входу, біля дальньої стіни на постаменті что два великі трони, нарочито розділені столом з напоями та закусками. Один виглядає як згорівше дерево, а інше як ложе з нічних квітів.  До тронів веде широка червона доріжка, спільна. А у боки дві менші, від кожно трону до відповідних дверей зліва і права, розводячи їх на різні сторони міста. Трони поки що пустують.

Бал у Палаці Вічного Сутінку розквітнув світлом, яке не було ані денним, ані нічним — під склепінням з живого плюща й кришталевих гілок повільно пульсувало фейрі. Пилок забивається в носоглотку, мармурова підлога відполірована до дзеркального блиску. Квіти звисають майже до відстані витягнутої руки.

Гості прибули в барвах своїх дворів: Благі у світлих тканинах, що переливалися перламутром і золотом, з вінцями з живих лілій та усмішками, відточеними до бездоганності; Неблагі — в темних, насичених кольорах терну й нічної сливи, з прикрасами з чорного срібла, їхні вбрання ніби ковтали світло замість відбивати його. Ельфи, яких у вищих дворах була незначна меншість носили на рукавах тонкі сірі вуалі. Вони тримаються осторонь, відособлено. У залі пахло медовим вином, вересом і димом з ладанниць. Гості шепочуться про нещодавні події. Хтось засмучений, хтось радісний, хтось вже п’яний.

Аластор ввічливо киває на прощання і зникає у натовпі разом зі своєю супутницею. Грок і Астра самі по собі. Трохи обговоривши свої плани, Астра вирішує зав’язати розмову з кимось із фейрі. Його співрозмовники, вже п’яні та молоді. Вони раді поговорити з учасниками турніру. Юні фейрі розповідає що цінник за угоди з Шепочучим варіюється в різних масштабах. Хтось віддав пам’ять, хтось продав свою ненароджену дитину, хто майбутнє.

Астра в запалі своєї наївності та азарту випиває золотисте вино, яке фейрі змішали з його. Вино туманить його розум, змушуючи його втратити хватку реальності. Боги, імператор, завдання, помста, слава, усе змарніло на фоні новоявленого бажання пити і танцювати, пити і танцювати. Аж до самої смерті. На щастя Грок вчасно згадує застереження п’яного старира інагощдовує Астру сіллю, приводячи друга до тями.

Астра відходить освіжится і саме в цей час лунають фанфари. Бокові двері відчиняються і до тронів крокою дві синхронні фігури до тронів.

Попеляста леді тихим розміреним голосом промовляє «Рівновага повернулась», — і вона всміхається так, ніби ці слова мали інше значення. Молоді фейрі кружляли в танці, захоплені новими можливостями, тоді як ельфи стояли біля колон, стискаючи келихи трохи міцніше, ніж дозволяє етикет.

Дворяни вишиковуються до тронів. Як і герої. Спроба аудієнції з Попелястою не принесла успіхів. Тож вони пробують ще раз але з Шепочучим.

Астра: “Ми шукаємо особу яка пов’язана з багатьма глобальними подіями у світі і можливо з пробудженням Дурвірума. Ми не знаємо її цілей, ми не знаємо де вона знаходиться. Але ми здогадуємось що ви знаєте хто стоїть за всім цим. Не могли б ви вказати на особу і де вона зараз знаходиться.”

Шепочучий: “Ти цього ще не знаєш але ти питаєш про різних людей.”

Шепочучий просить віддати Астру те “чого він безмежно боїться, але ніяк не може відпустити”. Маючи підозри щодо того про що саме говорить архфей, він натомість виторговує іншу ціну, порівняно меншу. Перший спогад про батька. Про першу гру в шахи. Опісля, Архфей дає задати питання.

Астра: “На мене покладено зобов’язання знайти чоловіка. Знайти нинішнього імператора Тиру.  І зараз я хотів би дізнатися де знаходиться він чи персона якою він притворяється, якщо він це робить.”

Шепочучий: “У імператора є ціль яка не співпадає з поглядами його оточення. Він зараз на шляху до своєї цілі. Вже поза межами моєї волі та поза межами вашої швидкості. Та якщо ти вирішиш його  знайти, тобі доведеться пройти шляхом древніх і зробити зовсім не те чого б тобі хотілося. Якщо вам стане від цього легше - перший крок вже був зроблений. Залишилось ще п’ять.”

Після цього, знічений втратою чогось що він не може згадати, Астра, втомлений яскравістю і неперенасиченістю фейрі,  Грок покидають Розділене місто і його змови, через Авельт.

Через два дні пробирання лісом Грок усвідомлює що тропинки йому до болю знайомі. Герої уважно дослідили мапу і зрозуміли що мітки на карті чи то не відповідають дійсності, чи то Каїнт і Авельт не знаходяться там куди вказують їх мітки. Вони вийшли близ Валентора, міста в якому жив Грок.

Вирішивши не зупинятися на ночівлю у лісі, герої витрачають ще десь пів ночі на шлях до Валентору, і під ранок приходять до дому Грока.  Звичайне селище розташоване на землі. Невеликі будиночки, занурені у темряву, о четвертій ранку майже всі сплять. Гроковий невеликий будиночок на 3 кімнати, трохи бур’яном заріс.  Нутрощі дому покриті пилом, інструменти трохи поржавіли. Свіжої їжі немає, хіба що соління в закромах. Але мати спальне місце і мати розкіш підігріти води для ванни, це більше ніж вони мали останні тиждень - два. Вони приймають ванну, перуть одяг, частуються вином і соліннями з погребу, святкуючи те що вони пережили неймовірну пригоду.